“Цей курс для тренерів та кураторів з СШП унікальний тим, що це перший подібний курс в Україні, де ми зібрали представників освітніх ГО із досвідом роботи з підлітками та представників державних шкіл, і мали створити гомогенне середовище та розуміння майбутньої діяльності соціальних шкільних підприємств, бо їх поки що не так багато. Ми спирались на німецький досвід, на ті декілька фірм, які вже існують у нас та власний досвід міні-воркшопів у парі десятків шкіл по всій Україні.
Було зрозуміло, що молодь має натхнення до вирішення соціальних проблем, не завжди розуміє, як працює бізнес та що школа може, скажімо так, спускати ініціативу стартапу зверху, що, звісно, впливає на мотивацію та відповідальність учнів.
Отже, стало зрозуміло, що такий курс має включати міцний компонент Sense-Making — що таке школа взагалі? Який контекст вона закладає? І що таке підприємництво? Як воно розвивалось і де місце соціальності в бізнесе? Тож, як бути з цими багатовимірними контекстами, коли в це середовище ще й додати групу підлітків.
Тоді народилась ідея проаналізувати поточний контекст та від нього перейти до створення контексту, який стане підтримуючим середовищем для підлітків, які стануть вперше пробувати свої сили у бізнесі.
Частиною такого середовища мав стати “кодекс честі” тренерів — певне зобов’язання, яке тренери та куратори візьмуть за основу свого підходу до майбутніх підприємців. Річ у тім, що в школі молодь знаходиться в певній нерівній позиції до вчителів, тобто людини, яка не бере кінцеву відповідальність за своє навчання, слова, дії. А в бізнесі так не можна: безвідповідальність там карається збитками та витисканням з ринку. Тож, ми почали з того, що склали такий контекст або nurturing environment.
І наступний крок вже був простішим — пройтись по процесах ідеації-кристалізації- прототипування, перевірки гіпотез та надихнутись кейсами. Нам було усім дуже цікаво поспілкуватись з колишніми членами команд СШП з Німеччини, які є еко-бізнесом: вони виробляють браслети з переробленого пластику, який збирали в річці свого міста. Це справді круто і надихає. Поки що в Україні переважають швацькі майстерні серед шкільних стартапів, бо це простіше для адміністрації школи — немає мороки з якимось виробництвом, та й кошти, звичайно. Але маю сподівання, що і в нас будуть розвиватись такі еко-ініціативи вже у найближчі роки існування нашого проєкту.
До речі, щодо кейсів українських СШП мені дуже допоміг мій колега-тренер Ден Бортніков, з яким ми проводили курс за програмою, яку я створила. Ден дав можливість майбутнім тренерам СШП поспілкуватись майже з усіма, хто створював найперші СШП — і з молоддю, і з їхніми кураторами. Ми разом були гарною командою, бо обидва покладаємось на гнучкість та адаптивність, що дозволяє зробити реалізацію програми живою та динамічною.
Також хочу подякувати всій команді SoME за запрошення створити та провести такий курс, за довіру до мого задуму та методики. І учасники — це тепер вже сертифіковані тренери та куратори СШП — перші в Україні! — дуже заряджені та залучені змінотворці. Я переконана, що всім школярам, які стануть їхніми підопічними дуже пощастило і буде фаново проходити шлях створення та реалізації свого першого бізнесу"